12

«Абсурда стало очень много»: правила жизни в украинской электричке

Фольклор пассажиров электрички, записанный документалисткой Оксаной Карпович.

Канадская режиссерка Оксана Карпович два года снимала документальный фильм об украинской электричке, параллельно записывая разговоры пассажиров о войне и власти, бедности и разочаровании, независимости и надежде. Обрывки этих разговоров она опубликовала в своем фейсбуке осенью 2017-го.

Представляем «Правила жизни пассажира украинской электрички» c авторской орфографией и в сопровождении пленочных снимков Оксаны. В качестве пролога — ее поэтический очерк о поезде детства.

«Киев-Казатин», 2014

Я в электричке, которая поздним летним вечером едет из направления «Казатин» в направлении «Киев». Она заполнена пластиковыми ведрами и пакетами, охапками полевых и огородных цветов, обычными уставшими людьми. Те окна, что еще открываются — настежь. Те, что уже нет, — все-таки открылись и держатся на стеклянных опорах «Черниговского». Воздух снаружи фиолетовый, внутри — приглушенный желтый свет ламп. Три четверти вагона спит. Я вхожу в это большинство. Я дремлю на материнских ногах. Под головой — скрученная мамина ветровка — наследие физкультурного советского прошлого. Меня разбудят незадолго до выхода. Мы возьмем все наши сумки, корзины и рюкзаки, и выплеснемся на платформу в Тарасовке.

Электричка будет долго стоять. Двери в вагонах останутся открыты. Худой машинист всем телом повиснет над платформой, сердечно выдыхая из себя вонь «Примы» без фильтра. К поезду, едва дыша, приедет скорая. Станет ясно: кому-то плохо. Эта фраза «кому-то плохо» под аккомпанемент причитаний «боже-боже» волной пролетит в дремоте от одного конца электрички в другой, но мы ее не услышим. Мы, фастовские паломники, понесем наши торбы через переезд. Я буду много зевать и еще несколько раз оглянусь назад. В неведении, докурил ли машинист свою сигарету и выжил ли тот, кому плохо. Я услышу, как поезд дважды пробьет свистом толстый летний вечер. Машина ринется дальше, куда-то в направлении «Киев» из направления «Казатин», освещая в кустах испачканных беременных цыган.

«Правила жизни пассажира украинской электрички», 2017

Электричка — это примерно то же самое, что космический корабль. В космический корабль подбирают экипаж, чтобы люди подходили друг другу по психологии, по тому, по сему, чтобы не было конфликтов, потому что вернуть их невозможно. А здесь никто не подбирает. Здесь выборки нет. Естественно, здесь всё что хочешь может случиться.

***

Нада буть добрим. От єслі ти будеш злим в електричці, ти нічого не продаш. Нада, якщо заходиш в електрічку, хорошо к людям относіться. Шутить з ними, шуткувать, а вони в тебе будуть брать.

***

Коли моя сумка обшарпана, то мені більше дєнєг дають. Бо бачать, що газети продає не міліонер, а ніщій. В моїй обшарпаній сумці своя ізюмінка і психологія.

***

Злі люди попадаються, потому шо жизнь така тяжола, ето всьо давіт на людєй, електрічкі переповнені, вагонів не хватає, комунальні ростуть, цени на продукти ростуть, така обстановка в странє, шо люди злі.

***

Жизнь мене заставляє буть позитивним. Нада стараться не кофліктовать, поддєрживать равновєсіє, гармонію.

Бувають пяні там, матюкаються, обзиваються, я просто прохожу, я просто іду дальше.

***

Вам просто треба навчиться дякувати за мгновєніє красоти. От еслі ви скажете спасіба за міг красоти, іскрєннє, от всього серця, тоді ці міги повторяються, а потом со мной живут вєчно. Саме головне навчиться благодарить за любой міг жизні. Благодарность — ето основа нашого развітія. Казав мій батько, коли тобі доця харашо — скажи раз спасіба. А коли тобі дуже-дуже погано — безмірно раз скажи спасіба.

***

Люди обозльонні всі. За граніцей люди в достатку живуть, вони улибаються, вони веселі. А тут — он всі надулися. Це треба 2-3 поколєнія, шоб люди ізмєнилися. Років 50 мінімум.

***

Як таке дєрьмо буде сидіть у нас у власті, то і за десять поколінь нічого не зміниться.

***

Жалко тих людей, которі проробили все життя, і войну пережили, а на старості нічого не побачили.


***

Я питала колись одну людину, що таке вільна і незалежна Україна? А це коли людина щаслива, коли немає ніщєти, коли працюють заводи і фабрики, коли бджілочка гуде у тебе під носом і ти улибаєшся, потому шо ти соціально захищений. А сьогодні ми безправні. У нас немає обикновєнного чєловєчєского захисту.

Мы, украинцы, всех снегирей перестреляли, потому что они красные. А ласточек мы подкармливаем, потому что они желто-голубые.

***

Абсурда в наше время стало очень много. Простые вещи, которые понятны всем, подают в извращенном виде, из заднего прохода, грубо говоря.

***

Я могу на английском сказать пару фраз, но они не связаны между собой: Ай лав я. Гутен морген. Человек общается на том языке, на каком он думает.

***

Благодаря оцим людям, простим робочим, оце держиться ця країна. На простих людях, на трудягах.

***

Я встала в 5 часов, рано.

Мама моя умерла, когда война шла. Мне было 3 года, а мама лежит на асфальте.

***

В советские времена было много людей уничтожено. А сейчас что делают? Мы, старики, всем мешаем. Нас готовы прикопать.

***

Я вспомінаю совєтскій союз, болєє-мєнєє люді жилі спокойнєє. Люді билі болєє радостниє. Напрімєр, я послє работи міг пойти поганять у футбол. Атракциони, концерти. А щас я каждий день роблю, а радості не маю.

***

У вас теж зуби вставлені?

***

Декомунізація — це замилювання очей. Воно нікому зараз не треба. Вони просто таке роблять, шоб відволікти вніманіє людей від нагальних потреб. От і всьо. Не всі памятники треба зносити, це історична цінність. Скільки переіменували вулиць, а людям тяганини з цими документами! Кому воно оце все нада?

Я колись була прибиральницею, а зараз я не працюю. Я устала уже от цієї жизні. Я устала.

***

Я проработала на заводі комуністів, сейчас «Радар» называется. Раньше самолеты производили, а сейчас зажигалки для газовой плиты.

***

Щас на Міроновку іде електрічка 6 вагонов. А слєдуща через 5 мінут буде іти на Фастов — 10 вагонов. Нахєра?

***

Вот видишь, эшелон людей едет на работу в Киев!

***

Я до Василькова двері держу, а потім одпускаю. Ето такой ісксуствєнний кондіционєр, блін. Двєрь даве. Єслі не ошибаюсь, давлєніє — шесть атмосферних. На вскідочку, в машині, в колесі — дві атмосфери. Тєрпімо. Скажемо так, ноги не болять, но вони терпнуть, ніби як судорога хапає.

— Я училась в музучилищі по класу фортепіано. Один раз була не вивчила урок. Взяла порізала лєзвієм пальци. Прийшла на урок, говорю, в мене тут травма. Вона така: іді дамой, іді дамой. Пронесло, думаю.

— Не порезала бы пальцы, сейчас бы была известным музыкальным экспертом или каким-нибудь пианистом. А так сидишь с нами, куришь и в карты играешь.

***

Працюємо охранніками. А що робить? Пенсії не хватає.

***

Зараз я оце працюю, а з мене налог вищитують — з пенсії 1.5% на войну і з зарплати 1.5% на войну.

***

Майдан — ето било правільно. Но ми вибралі не тєх, кого нада било. Майдан не продолжился дальше.

Моя робота така, шо мені нада обзор. Я — вичіслітєль-артілєровщік. Моїми руками убита не одна сотня сєпарів.

***

Коли ми шли добровольцями в началі, ми шли за 1000-2000 грн. Взагалі, ми не за гроші туди шли. Коли нам сказали, хлопці, оформлюйте карточки — ми, мягко говоря, були шоковані. Яка зарплата?

***

Буває таке, що хлопці бачили, що пацан взірвався, що тіло все згоріло, але Міністерство вважає людину безвісти пропавшою, щоб не платити грошей. Бо якщо його счітать загибшим — то треба заплатить компенсацію родині. Нєту тєла, нєту дєла.

***

Если, не дай бог, сегодня будет Майдан…. Если там было 100 человек погиблых, то сейчас будут тысячи. И это будет самый кровавый Майдан, потому что сейчас у людей уже куча оружия.

***

Порошенко, сука-блять, барига. Хуже Яника, сссука, Яник атдихаєт, гандон. Таку страну угробив. Нада його, сука, брати і вішати на стовпах, цього гандона. За три года унічтожили всю державу. Хто за нього, сука, голосував? Набралось 52 ілі 54 процента.

***

Я воював на Майдані-2. Всі мене знають, СБУ, всі міністри. Нехай в Україні буде порядок і пошана до людей. Я людина терпелива, але тепер неможливо.

— А цих солдат жалко, що оце з войни поприходили.

— Да, вони потім нікому будуть не нужні.

— Да, вони ж не признаються. Тільки 600 чєловєк викинулося з вікон в Дніпропетровську. Афган же ж проходили — проходили. Ви знаєте, що таким людям нада псіхологи! Война є война.

***

Чєм актівнєє общество, тєм будєт лучшеє правітельство. Наші люди вибирали кого-попало, вибирали корупционєров, які зараз ворують. А якби люди трезво оценівалі, не за гречку чи 300 грн. В общім, нужно актівне общєство, демонстрации, шоб виступали.

***

Все залежить від людей. Треба не мовчати і домагатися чєловєчєскіх прав. Права на життя. Ну за жизнь свою, щоб ти міг їздити в нормальній електричці. Дядя не прийде і нічого не дасть. Треба боротися, щоб ти міг мати своє, треба піднімати колхози. Підіймати вільну незалежну Україну.

***

Захищеність — це коли людина прийшла у хату і вона не боїться, що її тріснуть за троячку по башкі, шо пєнсіонєра гахнуть яким-небудь предметом, потому шо він ту нещасну пенсію получив.

***

— Эта война — это бизнес. А люди погибают. Поэтому я и говорю: их нужно повесить на площади Калинина вверх ногами — как пять генералов немецких висело, когда кончилась война. А мы детьми бегали в Киев смотреть на них.

— А что, именно эти 5 генералов всю войну делали? Там таких генералов миллион было.

***

Я оце хожу і мені больно, кров’ю серце обливається, я не можу дивитися на те, що відбувається у цій країні.

***

Ця розмова нікому не поможить.

Comments are closed.